Не священна війна: відповідь Путіна Патріарху Кирилу

10 Лютого 13:40
1777
Путін прокоментував ставлення до війни та релігії. Фото: СПЖ Путін прокоментував ставлення до війни та релігії. Фото: СПЖ

В інтерв'ю Путіна з Такером Карлсоном він прокоментував деякі питання, пов'язані із релігією. Аналізуємо його слова.

9 лютого 2024 року американський журналіст Такер Карлсон опублікував інтерв'ю з Володимиром Путіним, яке записав із ним у Москві кілька днів тому. Ще до виходу в ефір про нього говорив увесь світ, а всього за добу інтерв'ю переглянули понад 170 млн. людей.

Чим воно цікаве православним? Тим, що Путін прокоментував питання, пов'язані з вірою: як він сприймає православ'я в контексті інших релігій, чи сумісне християнство з убивством, чи часто потрібно ходити до храму, і чи є в нинішній війні метафізичний вимір.

Чому така важлива думка цієї людини? Та хоча б тому, що на цю думку, очевидно, орієнтуються в Руській Церкві. І, як з'ясувалося, його думка щодо віри і самої війни дуже різниться з тим, як сприймають це в РПЦ.

Боротьба проти антихриста? Ні, звичайні історичні процеси

За останні півтора роки і від усієї РПЦ загалом, і від Патріарха Кирила зокрема, прозвучали десятки заяв, які представляють нинішню війну РФ в Україні як метафізичну священну боротьбу добра проти сил зла.

Найочевидніше це продемонструвала спільна з ЗС РФ конференція РПЦ на «Різдвяних читаннях» під назвою «Священна війна: преображення Росії». Словом «священний» у Церкві завжди називають те, що пов'язане з Богом, святістю та благодаттю. І треба мати дуже вагомі причини, щоб пов'язати святість і вбивства, поєднати два непоєднувані слова – «священний» і «війна».

Наведемо кілька цитат Патріарха, які описують ставлення Церкви до війни в Україні.

«Дуже важливо, щоб наша країна, яка спирається на багатовікову духовну та культурну традицію, яка сформувала свій кодекс моральних цінностей, була здатна в певному сенсі очолити опір – неймовірне слово зараз скажу! - Антихристу. Опір приходу в світ глобального зла», – виступ у Раді Федерації 24 січня 2024 р.

«Сьогодні наша країна зіткнулася з очевидним викликом зла – того самого зла, яке загрожує всьому світу», – промова Патріарха на зустрічі з активом Комітету сімей воїнів.

«Моліться за Батьківщину, бо вона протистоїть нині світовому злу», – промова глави РПЦ у Троїце-Сергієвій лаврі 8 жовтня 2023 року.

«Ми вступили у боротьбу, яка має не фізичне, а метафізичне значення», – проповідь у Прощену неділю, 6 березня 2022 р.

Але чи згоден із такими формулюваннями той, хто очолює і спрямовує цю саму боротьбу? Чи вважає Путін, що Росія бореться в Україні проти сил зла у якійсь «священній» та «метафізичній» війні?

Такер Карлсон, говорячи про протистояння у світі, прямо в нього запитує – чи не бачить він тут дії божественних, надприродних сил?

Путін, здається, навіть дещо збентежений таким питанням.

«Та ні, щиро кажучи, я так не думаю. Я думаю, що світова спільнота розвивається за своїми внутрішніми законами, і вони такі, які є. Так було завжди в історії людства – одні народи та країни піднімалися, розмножувалися, зміцнювалися, потім вони сходили з міжнародної арени», – каже Путін і наводить історичні приклади розпаду Золотої орди та Римської імперії, підсумовуючи, що сьогодні «процеси зміни йдуть набагато швидше».

Іншими словами, верховний головнокомандувач ЗС РФ не бачить у нинішній війні жодної сакральної складової. Для нього це частина традиційних для історії процесів глобального переділу світу.

Росія не буде рятувати світ від антихриста?

У багатьох колах РПЦ зараз популярна ідея відродження російської імперії як Катехона, який утримує світ від остаточного падіння у вир гріха і загибелі. Була вона дуже популярна й у ХІХ столітті серед російської інтелігенції та духовенства, включаючи філософа Володимира Соловйова, письменника Сергія Нілуса, святого Іоанна Кронштадтського. Ця ідея передбачала, що російському імператору як помазанику Божому призначено стати «утримуючим», тобто тим, хто зможе протистояти силам, що наближають наступ Апокаліпсису.

Після розстрілу царя та царської сім'ї ідея Росії як Катехона не зникла, але трансформувалася. «Утримуючим» деякі сили стали вважати «народ-богоносець», Росію або Руську Церкву.

Саме таку катехонічну ідею висловив у проповіді на Благовіщення 2022 року Патріарх Кирил.

«Є в Писанні згадка про певну силу, яка утримує пришестя у світ антихриста. Апостол не каже, що це за сила... Дехто вважав, що це Церква, що саме вона є силою, що утримує. І це правильно – Церква утримує людей від втрати життєвих орієнтирів. Але це також весь благочестивий народ усіх часів і всіх народів, це православна віра, яка живе і діє в Церкві Православній. Це і є сила, яка утримує».

Найпопулярніший у мережі священник Андрій Ткачов каже, що Росії призначено стати православною монархією: «Імперія відроджується, дітлахи, не червона імперія, а двоголова, орлина, православна, справжня… Оскільки Христос царює над усіма, і ми віримо в нього, то якщо ми дамо цій вірі увійти в усі пори нашого суспільства, ми будемо справжньою монархією. Ми потребуємо монархії, оскільки душа просить у нас православного царя».

А архієпископ Сиктивкарський Питирим, згідно з ідеєю Катехона, прямо називає Путіна «обраним», якому зумовлено врятувати світ: «За допомогою Володимира Путіна весь світ наш Спаситель врятує. Була б Русь Свята зруйнована, але з Обраним не впаде».

На 70-річчя Путіна Патріарх Кирил вводить у сугубу єктенію на Літургії окреме прохання: «Еще молимся Тебе, Господу Богу нашему, о Главе Государства Российского Владимире Владимировиче, и о еже подати ему богатыя милости и щедроты Твоя, даровати ему здравие и долгоденствие, и от всех сопротивлений видимых и невидимых врагов избавити, в мудрости и крепости духовней утвердити, рцем вси, Господи услыши и помилуй». Іншим разом Патріарх називає президента «православною людиною, яка ясно усвідомлює величезну відповідальність, що покладена на неї згори».

Але чи справді президент РФ усвідомлює цю «відповідальність», а точніше – надії, які покладають на нього в Руській Церкві? І чи збирається він їх виправдовувати?

В інтерв'ю Карлсону Путін заявив, що «східне християнство, воно глибоко вкоренилося у свідомості російського народу». Але коли Росія «ввібрала в себе інші народи, які сповідують іслам, буддизм та іудаїзм», держава ставилася до носіїв цієї віри дуже лояльно. За словами Путіна, це відбувалося через схожість цих релігій. «По суті, основні тези, основні цінності, вони дуже схожі, якщо не сказати, що вони є однаковими», – заявив президент РФ.

По-перше, це ж нонсенс. Не може «утримуючий» і «помазаник Божий» ставити православ'я на один рівень із буддизмом чи ісламом.

По-друге, ці слова Путіна явно вказують на те, що ніякої православної імперії він будувати не збирається. Так, поки що він спирається на РПЦ. Але лише тому, що православних у країні більше. Якщо ж згодом побільшає «носіїв іншої віри» – стратегія цілком може змінитися.

Але це ще не все. Путін заявляє, що релігія (навіть не віра) – «адже вона не в зовнішніх проявах, не в тому, щоб щодня ходити до церкви або бити головою в підлогу. Вона – у серці».

У цій короткій фразі – одразу дві «антиправославні» тези.

Тільки лінивий священник не критикував фразу, яка глибоко вкоренилася в народі: «У мене Бог у душі». Саме такими словами люди пояснюють, чому вони не ходять у храм – Він їм не потрібний. Не потрібні молитви, не потрібні богослужіння, не потрібні сповідь та причастя. «Бог у душі» – і крапка. Чи треба говорити, що така позиція суперечить позиціям Церкви?

І що таке «бити головою в підлогу»? Про що це? Так про земні поклони, які кладуть люди у домашній чи храмовій молитві. У Путіна ці слова явно мають іронічне забарвлення, і, швидше за все, є алюзією до прислів'я: «Примусь дурня Богу молитися – він і лоба розіб'є».

Ще одне. Більшість двогодинного інтерв'ю Путіна була лекцією з історії. Але жодного разу в цій лекції він не використовував термін «Свята Русь» – той самий, що практично на кожній проповіді звучить і у Патріарха Кирила, і у інших ієрархів РПЦ. «Росія», «російська держава», але не «Свята Русь». Одного разу він сказав «Русь» – але лише згадуючи про Хрещення народу князем Володимиром у 988 році.

Висновки

«Інтерв'ю століття» Карлсона з Путіним явно продемонструвало, що цілі та завдання війни в Україні, які декларують у Руській Церкві, абсолютно ні в чому не збігаються з цілями та завданнями керівництва Росії.

  • Путін не вважає «СВО» боротьбою добра проти зла, священною чи метафізичною війною. Він взагалі не бачить у ній релігійної складової. Президент РФ чітко вказує, що це лише звичайний для історії процес переділу світу та утвердження інтересів своєї країни.
  • Влада РФ зовсім не мислить інтересами Катехона. Ніхто не збирається будувати православну імперію та протистояти приходу антихриста. І тим більше у Путіна немає планів «помазуватись на царство» і ставати «спасителем світу».
  • «Свята Русь» – термін, який у ході виключно у церковних колах. Владі він цікавий виключно в контексті впливу на внутрішню аудиторію, заради мобілізації росіян на війну. Для зовнішнього світу такого терміна немає.
  • Путін ясно дав зрозуміти, що не є воцерковленою людиною. Він не вважає важливим відвідування богослужінь, пропагує «релігію у серці» і вважає, що православ'я нічим принципово не відрізняється від інших релігій РФ.

Напевно, можна зробити й інші висновки.

Але й цих цілком достатньо, щоб зрозуміти, наскільки «аргументованими» є всі тези, які сьогодні звучать у Руській Церкві на користь української війни.

Втім, усе це – риторика офіціозу. Адже війни ведуться не чиновниками, не президентами і не патріархами. Автомати до рук беруть звичайні мужики, причому не лише військові за професією. Це вчорашні водії, інженери чи трактористи. Чиїсь батьки, сини, чоловіки, брати. І часто вони повертаються додому в фанерних чи цинкових трунах. І перше питання їхніх рідних, які бачать цю труну – а за що? За що він помер, моя найрідніша людина? За «Святу Русь», за Катехон, за те, щоб не прийшов антихрист?

Але невже у Святому Письмі так і сказано – ось, засяє на сході священна імперія, яка стане на боротьбу з антихристом і переможе його? Чи все ж таки там написано щось інше?

Путін, за всіх його особливостей, описує причини війни та мотиви своїх дій чесно і відверто. Він ясно дає зрозуміти, що війна ведеться на користь держави, якою він управляє. Задля цього «звільняються» українські території та освоюються нові ресурси. І заради цієї великої Росії і йдуть на війну росіяни. І гинуть. Але навіщо в РПЦ навчають, ніби вони там гинуть заради якихось священних цілей?

Багато пабликів навперебій цитують ще одну фразу Путіна, про майбутнє примирення. «Все одно відносини між народами відновляться. Потрібно багато часу, але вони відновляться», – заявив він, додавши, що «Руська Церква єднає не територію, а душу».

Високі та пафосні слова. Але поки Путін дає інтерв'ю, священники РПЦ привозять на фронт гвинтівки (!), щоб одна частина цієї «душі» ефективніше вбивала іншу.

Ми віримо, що мир між народами справді відновиться. Але хіба не Церква має цим займатися? Хіба не про це слова Христа: «Тому дізнаються всі, що ви Мої учні, якщо матимете любов між собою»?

А закінчити статтю хочеться словами Митрополита Онуфрія, сказаними російським військовополоненим після відслуженого для них молебню в Києво-Печерській лаврі влітку 2022 р.: «Війна – це не той засіб, яким можна досягти єдності між народами, між сім'ями. Насильство неспроможне створити єдність, єдність створюється любов'ю. А любов – це Бог. Той, хто молиться і виконує божественні заповіді, є Божою людиною.

Не можна вбивати один одного. Смерть не приносить нікому користі, а лише горе у кожну оселю. Щоб народи, що вийшли з єдиної купелі Хрещення, воювали один з одним – це ганьба. І ми повинні зробити все, щоб це безумство припинилося. Нехай Бог благословить наші землі миром».

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter або цю кнопку Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть цю кнопку Виділений текст занадто довгий!
Читайте також